Тарас Лукачук, випускник НаУКМА, завітав до стін рідної альма-матер не лише через почуття ностальгії. Він прийшов поділитися своїм досвідом зі студентами у рамках проекту «Могилянські історії успіху», адже тепер він є віце-президентом Kraft Foods і генеральним директором в Україні та нових ринках Східної Європи та Центральної Азії. Про те, як зі студента перетворитися на директора компанії, яка виготовляє шоколад «Milka», чіпси «Люкс» та «Ведмедиків «Барні», дізнавався Interviewer.
___________________
- Як Ви потрапили в компанію «Крафт Фудз»?
Я почав працювати в компанії у грудні в 1995 році, навчаючись ще в «Києво-Могилянській академії» на третьому курсі. Компанія тільки придбала актив в Україні. Юрій Логуш, який раніше працював у KPMG/Barents Group і займався інвестиційними проектами, запросив 10-15 людей на літню проектну роботу, а восени п’ятеро з нас були запрошені в «Крафт Фудз». У 2000 році, я отримав посаду керівника відділу збуту і був наймолодшим директором в компанії. За декілька років ми створили дуже успішну систему збуту, яка була визнана у 2002 році найкращою в світі серед 140 країн. У 2005 році почали займатися новими ринками.
- Розкажіть детальніше про компанію, в якій Ви працюєте?
Можливо хтось менше знає компанію, але точно знає бренди, з якими ми працюємо. Це є частина великої транснаціональної компанії, яка виробляє продукти харчування. Дуже активна, за останніх п’ять років, у придбанні інших бізнесів. Минулого року ми придбали компанію «Кедбері», три роки тому – бісквітну частину компанії «Danone». В Україні перший актив ми придбали у 1994 році – це Тростянецька шоколадна фабрика. За 15 років ми збільшили бізнес в Україні у 100 разів, перейшли за 500 млн. доларів обороту. Ми дуже великий працедавець, у нас працює близько двох тисяч людей. Зараз ми працюємо в п’яти категоріях: шоколадні вироби , кава, солоні снеки, жувальна гумка та льодяники та категорія печива. У кожній з цих категорій, за винятком, жувальної гумки, ми є першими на українському ринку. В контексті глобальної корпорації, Україна потрапляє в топ-10 пріоритетних ринків для компанії в світі.У нас дуже сильна команда, яка складається з українців, що теж є унікальним явищем. Також ми маємо в Києві управлінський центр, який відповідає за 11 країн: Кавказ, Білорусію, Молдову, Центральну Азію і Монголію. Зазвичай, цими країнами займається Росія в інших корпораціях.
У «Крафт Фудз» є дві офіційні мови: українська і англійська. Це працює. Дуже багато людей, які починали працювати в компанії не говорили українською, але навчилися – говорять, нічого страшного. Дякують, за те, що вивчили ще одну мову.
«Коли я почав працювати в «Крафті», будучи ще студентом, це було дуже круто. Бо через півроку нас привозили на екзамени на джипах і чекали, поки ми поїдемо назад»
- Чому у 2008 році Ви залишали на рік компанію «Крафт»?
Практично після 12-13 років роботи в «Крафті», я собі сказав, що не дуже добре працювати постійно в одній компанії, потрібно хоча б спробувати щось інше. Була дуже сильна внутрішня напруга, відчуття того, що застряг в одному місці. Я провів рік в компанії Dragon Capital, яку заснували мої друзі. Вони придбали тоді компанію «Чумак» і попросили допомогти в управлінні цими інвестиціями. Рік пропрацював і зрозумів, що недостатньо навантаження. Я повернувся в «Крафт», тому що мені запропонували управління 11 країнами. Але я досі є в наглядовій раді «Чумака» та інших проектів. Декілька місяців тому, коли Юрій Логуш прийняв рішення перейти в іншу компанію, я отримав посаду віце-президента «Крафт Фудз».
- Ви випускник «Києво-Могилянської академії». Що Вам дало навчання в цьому університеті?
Це певне середовище, певна культура і певні цінності. Психологи говорять, що в людини формується світогляд до 25 років, після – він майже не змінюється. Тому академічна освіта в цей час може дуже вплинути на людину. Я сам з Івано-Франківська, і тоді суспільство нас виховало так, що досягнути чогось без корисних зв’язків майже неможливо. Я приїхав з таким відчуттям, що треба налагоджувати зв’язки. Але академія мене навчила, що практично всього можна досягнути самому. Друге – це те, що нам завжди казали, що є ранги та регалії, та В’ячеслав Брюховецький був тим, хто багато вимагав і очікував, але з іншого боку – дуже просто вів себе з людьми. І третє: англійську в нас викладала американка, яка створила дуже сильну команду в групі. В день перед екзаменом, вона влаштувала вечірку, ми добре відгуляли. Зранку приходимо на іспит, а вона сидить з пляшкою пива і зробила нам доволі складний іспит; дуже принципово до цього поставилася. Багато, хто з нас, здав гірше, ніж очікував, незважаючи на те, що вчора ми всі разом гуляли. Це був дуже важливий урок для мене. Я зрозумів, що приватні стосунки і робота – це різні речі.
Коли я почав працювати в «Крафті», будучи ще студентом, це було дуже круто. Бо через півроку нас привозили на екзамени на джипах і чекали, поки ми поїдемо назад. Потім я шкодував, адже, зрозумів, що того часу не повернути. Пізніше буде навчання іншого типу, але такого не буде ніколи.
«Успіх – як наркотик, він хапає, тримає і не відпускає»
- Які навички принесли Вам успіх?*
Формули не існує, але справа, в якій хочеш бути успішним вимагає великої інвестиції часу. Успіх – це відносне поняття, це Ви по відношенню до когось. Ви маєте бути кращими, ніж інші, тобто робити щось, що інші не вміють, не знають, не можуть. Також дуже важливим є досвід – чим він різноманітніший, тим краще. Третє – це мотивація. Людина починає з якоїсь мотивації, вчиться, отримує досвід, але з часом ця мотивація зникає. І це найгірше.
- Як Вам вдалося не втратити мотивації?
Успіх – як наркотик, він хапає, тримає і не відпускає. Дуже важлива також самодисципліна. Коли стоїть вибір зробити якісь великі і складні речі, які вимагають багато часу, і прості, що ви виберете? У першу чергу ви робите просте, що дуже часто не є важливим.
- З чого починати молодим спеціалістам?
Перші 2-3 роки не треба гнатися за грішми і статусом. Треба йти за досвідом і навиками. Також потрібно визначитися, чим Ви хочете займатися в житті, а не гнатися за чужим. Коли людина починає працювати, через півроку вона зрозуміє чи їй подобається те, що вона робить, чи ні. Якщо не подобається, потрібно шукати щось інше.
- По яких критеріях Ви вибираєте людей собі в команду?
Цінності і потенціал. Ми дивимося наскільки людина може далеко зайти і наскільки вона зможе інтегруватися в майбутній колектив. Бувають випадки, коли це не працює. Я не дуже вірю в успіх будь-якою ціною. Успіх досягається через співпрацю.
«Я вірю в те, що гроші повинні зароблятися для того, щоб дарувати щастя. Якщо вони цього не роблять, значить вони не потрібні»
- Як Ви можете охарактеризувати свій стиль керівництва і як Ви мотивуєте своїх співробітників?*
Якщо ви щось хочете від людей, ви маєте це робити самі. Результат досягається двома складовими: «що» і «як». Я маю принцип диференціації, який полягає в тому, що намагаюся диференціювати людей за потенціалом і результатами. Не треба боятися говорити про те, що хтось сильніший, а хтось слабший. Якщо казати, що всі хороші, то найсильніші будуть демотивовані, а слабші не відчуватимуть, що вони є слабшими. Потрібно, щоб люди тебе сприймали не як призначеного керівника, а як керівника, якого вони визнають керівником.
- Чи думали Ви створити власну справу?*
Думав. Обмежуючим фактором є те, що приватний бізнес вимагає іншого мислення, ніж я зараз маю, більш підприємницького. В мене є можливість працювати в штучному, але ідеальному середовищі. Українські реалії є іншими. Я їх не боюся, але не розумію для чого мені туди потрапляти, коли я можу працювати в корпорації. Такі речі, зазвичай, люди роблять, щоб реалізувати себе і заробити більше грошей. Я вірю в те, що гроші повинні зароблятися для того, щоб дарувати щастя. Якщо вони цього не роблять, значить вони не потрібні.
«Для мене завжди дуже великим джерелом щастя було натхнення людей, з якими я працював»
- В одному з інтерв’ю, Ви сказали, що успішним лідером може бути людина щаслива. Що сьогодні для Вас означає щастя?
Коли людина щаслива, їй не потрібно про це говорити. Для мене завжди дуже великим джерелом щастя було натхнення людей, з якими я працював. Складність полягає в тому, що з часом людина насичується чимось і шукає щось нове. Щоб бути до кінця щасливою людиною, мені не вистачає того всього навколо, бо робота забирає дуже багато часу.
- Як Ви бачите себе через 10-15 років?
Незважаючи на те, що я люблю планувати своє майбутнє, зараз знаходжуся на такому етапі, коли не має чітко сформованих планів. Я дуже сильно сподіваюсь, що буду залишатися людиною з певними цінностями, буду мати стільки ж позитиву від того, що роблю.
- Ми постійно говоримо про роботу, а як Ви відпочиваєте?
Я дуже люблю лижі і дайвінг. Стараюся два рази в рік виїздити і туди, і туди. Допомагає прочистити голову.
- Який Ваш улюблений продукт «Крафт Фудз»?
Мої смаки змінюються. На даний момент, мені найбільше подобається печиво «TUC» і «Барні».
- У Вас є колекція вина. Чому почали його колекціонувати?
Для мене вино – це спосіб спілкування. Воно не виконує роль алкогольного напою, а – позитиву, якості від життя. Кожна пляшка несе в собі щось особливе. У мене в колекції вже більше тисячі пляшок.
при підготовці інтерв’ю використані матеріали з лекції Тараса Лукачука в рамках проекту “Могилянські історії успіху”.
* - запитання, які ставили слухачі лекції
{ 4 коментарі… читати далі, або прокоментувати }
Тарас хороший парень, вернее даже будет сказано мужчина. я имела честь общаться с ним на досуге. И знаю, что он весь отдается работе. и карьере его можно позавидовать. но я не терплю, когда люди обманываются сами или обманывают других. К примеру вопрос - какой ваш любимый продукт - ответ - барни, милка, и т.д. - бред это! Эти люди пьют натуральное вино, и едят натуральный мед. А барни, и шоколадка милка - это уж для нас - масс. Они оч. хотят, чтобы мы еще долго убивали свою поджелудочную, свое здоровье. покупая милку, и запивая растворимым кофе якобс, или что там у вас. забыла.
Будьте мужественны сказать - не ем я эту херню! и не пью я якобс. я привожу себе его с Франции, кажется да? эксклюзивный.
Спасибо!
Дякуємо за зауваження! Уже виправили
слушне зауваження, впевнений, що все виправлять!!)
А чому питання слухачів видали за питання журналістки?
Це не вона придумувала.