Людмила Прібега: «За кордоном часто кажуть, що всі українські народні танці - це «маленький балет»

06/11/2012 | | Прокоментуй!

Людмила Прібега

Людмила Прібега усе своє життя присвятила народному танцю. Вже близько п’ятнадцяти років вона є керівником народного ансамблю «Молодість» у місті Червонограді, що на Львівщині. З репетиційного залу виходять втомлені, але задоволені діти. Вже за двадцять хвилин тут почнеться нова репетиція. Це буде четверта група на сьогодні – найстарші учасники колективу, яким від 15-ти до 19-ти років. У перерві між заняттями пані Людмила розповіла про труднощі роботи хореографа та особливості українського народного танцю.

___________________

- Чому Ви обрали шлях балетмейстера?
Я народилася в сім’ї балетмейстера, моя мама навчала танців. З самого малечку я зростала з колективом, який називався ансамбль танцю «Молодість». Коли доросла десь до класу дев’ятого і задумалася чим я хочу займатися, то зрозуміла, що просто не вмію більше нічого робити. У мене ніколи й не було іншого бажання, окрім танцювати.

- Чому викладаєте саме народні танці?
Знову ж таки, я з дитинства займалася народними танцями і мені привили любов до них. Взагалі колись важко було зацікавити народним танцем, він тільки зараз став більш популярнішим. Коли я бачила дорослий колектив, як він виступає, які люди займаються, я себе вже у чомусь іншому й не бачила. Якщо ти хочеш танцювати бальні танці, то треба тоді з дитинства займатися саме ними, це моя така думка. Неможна займатися тим і тим поверхнево, потрібно спеціалізуватися по якомусь одному напрямку.

1

- Ваша донька зараз теж танцює у колективі. Чи хотіли б Ви , щоб вона повторила Вашу долю?
Не дуже. Якщо чесно, то і моя мама не хотіла, щоб я ставала балетмейстером. Ми всі бачимо те, що видно збоку, і не усвідомлюємо всієї складності цієї професії. Колись я не розуміла, чому моя мама цього не хоче. Я думала: «Невже в мене настільки не виходить?». Але вона потім мені пояснювала: «Я знаю мінуси цієї професії, про які ти не здогадуєшся, навіть живучи у сім’ї хореографів».

- І що це за мінуси?
Професійні захворювання, зіпсовані нерви… Керівник колективу - це нелегка робота. До мене самої дійшло, що це таке, аж років за п’ять. Бо вона полягає не тільки у постановці танців, репетиціях колективу, а й у розробці костюмів, наприклад. До того ж це робота не для сім’ї, бо кому сподобається, коли людина до ночі на роботі і десь у роз’їздах.

- За якими критеріями Ви набираєте дітей до колективу?
Якщо дуже маленькі дітки, то треба перевіряти їхні здібності, чи є відчуття ритму. Хоча це також не показник, бо інколи приходять дуже здібні діти, але не мають бажання займатися. Тому з працьовитих набагато більше толку, ніж з тих, хто просто сідає на шпагат.

1

- Як з’являється ідея нового танцю?
Буває, що ходиш-ходиш, думаєш-думає, воно в тебе у голові крутиться. От ти вже все собі уявляєш, а починаєш розводити, то виходить зовсім інше. Бо те, що я хочу, можуть не тягнути учасники. Одна справа, коли ти собі уявляєш, і зовсім інша – коли танець ставиш і бачиш.

- З чого Ви починаєте, щоб навчити танцю учасників?
Взагалі є два методи, щоб розводити новий танець. Можна спочатку вивчити всі рухи, а можна поступово розводити, поетапно. Це ж не ставиться кожен новий танець на нових рухах, є хореографічна лексика, яка використовується для постановки. Деякі танці можна розвести за дві репетиції, але часто буває, що у процесі щось змінюю.

Я люблю закарпатські танці, але не всі діти їх розуміють, бо рухи можуть їм здаватися навіть смішними

- З якими дітьми працювати важче?
Я не можу сказати, що з маленькими – важче. Просто їм потрібно давати навантаження на їхній вік і робити простенькі постановки. Взагалі дітям потрібно тільки два-три роки, щоб розтанцюватися. Також маленькі діти часто забувають рухи і один танець можна з ними вчити цілий рік. Звичайно, ставити новий танець легше зі старшими, зате їх важче тримати разом, бо в кожного своє життя.

- Ви танцюєте танці багатьох народів. Які Вам подобаються найбільше?
Я колись думала, що наш український народний танець – одноманітний. З часом зрозуміла, що це не так. У нас багато регіонів, які дуже відрізняються, тому наші танці мені найцікавіші.

- А яких саме регіонів?
Найбільше – Буковина і Гуцулія.

1

- А що подобається танцювати дітям?
Найбільше їм подобаються сюжетні танці, не так по виконанню рухів, а можливості проявити себе ще й як актора. Я люблю закарпатські танці, але не всі діти їх розуміють, бо рухи можуть їм здаватися навіть смішними.

- У Вашого колективу багато концертів за кордоном. Де, на Вашу думку, найкраще сприймають український народний танець?
Мені здається, що його люблять всюди. В нас ще така школа викладання народного танцю, коли в основі є класика, народно-сценічний тренаж. Тобто наші народні рухи вже є класично оброблені для їх естетичного виконання, а у більшості інших країн - танці більше побудовані на фольклорі та є простішими, тобто більш обрядові. Мені часто казали, що всі українські танці – це «маленький балет», бо у нас багато трюків і цікавих постановок. Також вони відрізняються від фольклору, тому за кордом їх сприймають як щось інше.

Я вважаю, що нам потрібно вчитися любити себе і свою країну

- Чим відрізняється організація танцювальних фестивалів в Україні і за кордоном?
За кордоном дуже люблять і цінують фольклор. До того ж там дуже добре ставляться до гостей, бо знають, що люди повернуться додому і будуть розповідати про ту країну. Наприклад, ми були в Македонії, яка завбільшки десь як Львівська область, і там люди не живуть краще, ніж ми, але будь-який учасник колективу скаже, що вони живуть інакше. Македонці дуже пишаються своєю країною. Я вважаю, що нам потрібно вчитися любити себе і свою країну, бо, якщо чесно, ми не такі погані як про себе думаємо.

- Який концерт запам’ятався Вам найбільше, коли Ви ще танцювали? І чому?
Коли я вже танцювала у дорослому колективі і ми їздили на гастролі в Польщу , у нас був такий період, що ми давали за день два-три концерти з програмою на сорок п’ять хвилин. Це запам’яталося найбільше, бо ти вже відпрацював два концерти, а тобі приходять і кажуть, що зараз буде третій. Програма – складна, тому це було фізично важко.

- Де найближчим часом можна буде побувати на концерті колективу «Молодість»?
У листопаді збираємося на фестиваль у Тернопіль, потім відбірковий етап фестивалю Вірського, а далі побачимо.

Світлини зі збірки Людмили Прібеги

Також варто прочитати:

Залишити коментар