Віталій Любота: «Я піднімаю проблему аутсайдерів суспільства»

18/05/2012 | | Прокоментуй!

Віталій Любота

Віталій Любота – людина, яка дає людям із тавром «інвалід» друге життя. Він робить це завдяки творчості. 15 років тому Віталій організував театр, де грають люди із психологічними та генетичними особливостями. Про те, як знайти правильний підхід до кожної людини, аби допомогти її таланту розкритися, Віталій Любота розповість 20 травня на конференції TEDxKyiv «Талант. Освіта.Розвиток»

___________________

- Яку роль, на вашу думку, освіта і талант відіграють у житті людини?
Справа у тому, що академічна освіта за великим рахунком попросту забиває талант. Я розглядаю дитину з самого початку як носія геніальності. З часом ми починаємо насаджувати дитині академічні знання, які досить часто бувають абсолютно відірвані від моменту спілкування з природою, з Всесвітом. Це вносить дисонанс між відчуттями дитини і тим, що їй дають ззовні вчителі. Бо, направду, є досить мало вчителів, а більшість - це викладачі, які викладають інформацію і не чекають якихось зворотніх звязків, якоїсь рефлексії від дитини.
В основному освітні програми чомусь направлені на запам’ятовування, але здатність дитини чи наших мізків небезмежна в цьому плані. Мені здається, що ми повинні розвивати здатність мислити у дитини. Адже це дозволяє потім шукати відповіді на ті питання, які постають. Головне - зорієнтувати людину у сучасному світі, у Всесвіті, у соціумі.
Один відомий литовський режисер, педагог сказав: «Я не навчаю своїх студентів, тому що вчити і творити може тільки Господь. Я пробуджую інтерес до знань». Власне наше завдання, напевно, пробуджувати інтерес до знань. І коли ми це зробили, тоді можемо давати ті шляхи, де його будуть отримувати. Потрібно дати знаряддя, а не продукт.

Академічна освіта за великим рахунком попросту забиває талант

- Яким чином можна провокувати подібні зміни у нашому суспільстві?
Сучасний світ йде вперед, з одного боку, а з іншого – повертається до знакових змістів, які існували з архаїки, до архетипів. І оцим поступальним рухом, де ми за одним знаком бачимо шалену кількість інформації, потрібно йти. З іншого боку, мені б не хотілося, щоб освіта обмежувалася вузьконаправленістю. Все ж широкий спектр знань дає можливість доторкатись до різних сфер і направляти себе. Як це відбувається в медицині. Майбутнім медикам дають спочатку загальну фізіологію, рефлексію, психологію, а потім, після чотирьох курсів, вони вже визначаються, яким напрямком будуть йти.
Інша проблема – як буде подаватися ця інофрмація. Тому що подання інформації таким академічним способом, як ц відбувається сьогодні, сприймається досить малим відсотком дітей. Які критерії ми даємо для визначення дитини-вундрекінда? Їх так не багато чомусь. Дитина-вундеркінд – це та,що рано почала читати і писати, запам’ятовує текст. Перепрошую, в чому талант? У тому що вона раніше на пару років почала це робити? Я гадаю, що нема у цьому великого здобутку. Це досягнення, можливо, батьків, які прагнуть реалізуватися тотально через дитину. І чи буде щасливою та дитина?
Коли я викладаю режисуру своїм студентам, то питаю, ким вони хочуть бути. І вони хочуть бути акторами, режисерами і подібне. Я тоді кажу: «Спитайте мене, ким я хочу бути. Я хочу бути щасливою людиною». Якими засобами будемо ми цього досягати – це інша справа. Ми мусимо говорити про виховання щасливої особистості, а не зобов’язаної.

Дитина-вундеркінд – це та,що рано почала читати і писати, запам’ятовує текст. Перепрошую, в чому талант?

- Чи були у вашому житті Вчителі, які допомогли вашому талантові розкритися?
Так. Мені просто поталанило в житті у тому, що не траплялися лихі люди. Хоча мені колеги і друзі часто кажуть: «Та, ти такий, що тобі всі хороші». У нас сидить як добре, так і зле начало, як від Бога, так і від лукавого. І від нас залежить, що буде превалювати. Мені здається, в такому ключі всім потрібно існувати.
У моєму житті були гарні вчителі: моя перша вчителька, пізніше – мій класний керівник. Зараз чомусь батьки шукають школу - престижну, з гарним фасадом. А мені здається, батьки повинні шукати вчителя, ту людину, яка пробудить жагу до знань у дитини, а не ту, яка відб’є все і вся. Хай Господь простить, що я так кажу, але, напевно, Він трошки злегковажив, надавши людині розум. Ми не сприймаємо себе цілісно. Від того й наше психічне і фізичне нездоров’я. Коли ми підходимо до формування щасливої особистості, то не можна казати, що це – тільки освітянські проблеми, оце – медичнs, оце – соціальні. Ми мусимо формувати особистість на якомусь фундаменті, важливому фундаменті.

Насправді в нас не вистачає вчителя, гарного вчителя

- А яких талантів не вистачає нашій країні зараз?
Насправді в нас не вистачає вчителя, гарного вчителя. Не вождя, який веде за ідею. Гарно Шевченко сказав: «Учітеся, брати, мої, думайте. Чужого научайтесь і свого не цурайтесь, бо хто матір забуває, того Бог карає….свої діти в хату не пускають». Ми втрачаємо свою автентичність, свою віру, любов, речі, на яких мусимо базуватися. З іншого боку, забагато заздрості в нашої нації. Xому не стати кращим? А ми просто заздримо і руйнуємо, бо в інших щось краще. Требя тягнутися і себе вдосконалювати, шанувати традиції інших і свої.

- Чого ви чекаєте від свого виступу на TEDxKyiv?
Справа у тому, що я піднімаю проблему аутсайдерів суспільства, людей, які відмінні від загальноприйнятих норм, людей, які мають певну особливість. Один із сенаторів американських сказав приблизно таке: «Держава гідна тоді, коли гарно ставиться до тих, хто на зорі і тих, хто на заході, а особливо до тих, хто в тіні». А досить велика частина людей у нас залишається в тіні. Ставлення до цих людей повинно змінитися у кращий бік залежно від того, на що ти здатний, а не від того, в якому бутіку ти одягаєшся. Я шукаю форми, як реалізовувати цих людей. Я роблю це через творчість.

Фото - Оксана Крикун

Також варто прочитати:

Залишити коментар