Демієн Хьорст (7 червня 1965 р) — британський митець та найвидатніший член групи “Young British Artist” та, на цей день, найбагатший митець. Хьорст був провідником британського мистецтва протягом 1990-х та має міжнародне визнання. Він зажив слави завдяки своїй серії, що складається з мертвих тварин, законсервованих у формальдегіді. Його робота, платиновий череп, інкрустований діамантами, - найдорожчий витвір мистецтва серед робіт живих сьогодні художників.
___________________
У школі мене називали божевільним. Я часто брав у вчителі червону ручку, щоб намалювати кров на відрубаних кінцівках.
Я ріс у бідній сім’ї, у нас взагалі не було грошей. Коли був дитиною, думав про те, що, напевно, коли у людей грошей забагато, це така ж проблема, коли їх немає взагалі. Але зараз я розумію, що це не так.
Моєю улюбленою скульптурою є статуя Свободи в Америці. У Києві мені найбільше подобається велетенська жінка з мечем. Особливо, коли їхати біля неї на машині. Київ думає про майбутнє. У вас були дебати про мої роботи, але ніхто не сказав, щоб викинути їх звідси. Київ більше схожий на Париж, ніж на Лондон.
Мені досі телефонують і кажуть, що померла тварина. В основному, із зоопарків. Недавно передали носорога і лева. Не можу нічого з ними придумати. Спершу хотів зробити зоопарк із тваринами у формаліні. Тепер думаю, що з цим закінчив.
Усе в житті ламається. Першу акулу зробили неправильно. Довелося її замінити. Я бачив істот у формаліні, яким 200 років. Якщо щось відбувається зі складом чи всім тілом, я замінюю. Є історія про сокиру дідуся, яка перейшла у спадок татові. Він замінив ручку і передав мені. Я замінив верхню частину сокири. Чи можна це назвати сокирою дідуся? Так само й з акулами.
Два роки тому кинув курити. Курцям пораджу продовжувати курити, і їм це набридне.
Вірю в мистецтво. Коли був малим, вірив у Діда Мороза і фей. У дитинстві мені завжди подобалося приходити в аптеки і дивитися на кольорові коробочки. Сьогодні я бачу, як люди створили собі нову релігію — медикаменти. Вони вірять, що таблетки можуть їх врятувати. Тому багато моїх робіт створені з різнокольорових капсул і таблеток, які поскладав за кольором, а не за призначенням.
Я боюся смерті. Але також вірю, що це зі мною ніколи не трапиться. Я тільки вдаю, що є її кращим другом.
Набагато складніше створити хороший твір, коли у вас з’являються гроші. Коли у вас їх немає, ви стаєте набагато винахідливішим, що довів Ван Гог. Але я також вважаю, що мистецтво не повинне боятися грошей.
Картини купують, щоб потім їх продати. Всі стали торговцями предметами мистецтва. Я хочу, щоб коли я малюю точками, люди бачили точки, а не знаки долара замість них. Це не справжнє мистецтво. Але геніально, що мистецтво може виживати при цьому ринку. Це найголовніше.
Я завжди любив черепи. Одного разу моя подружка сказала мені: “Ти не можеш займатися черепами, бо це надто вже гламурно”. І це викликало в мені ще більше бажання працювати з ними. Так з’явився діамантовий череп. Мені здається череп не може бути занадто модним.
Людей більше не шокують тварини у формальдегіді. Їх шокує, коли ти береш пензель, полотно і починаєш рух назад.
Я себе циніком не відчуваю. Але думаю, що не слід скаржитися на життя, а потрібно пропонувати альтернативу.
Я думаю, що слід дозволяти дітям дивитися на сучасне мистецтво. Моїм синам 13, 8 і 3 роки, і я їх водив на виставку Джефа Кунса, там були представлені досить радикальні роботи з сексуальним змістом.
Мені завжди більше подобаються роботи інших художників - більше, ніж мої власні, бо в своїх я завжди бачу помилки.
Одного разу я виявив, що моє ім’я - це ключ в кросворді. Тоді зрозумів - ну раз так, то я, мабуть, досяг успіху.
У мене є друг, я недавно з ним зіткнувся на вулиці, він займається продажем антикварних меблів. Він мені сказав : “Ти свиня, ти зруйнував мій бізнес”. Я запитав: “Що ти маєш на увазі?”. Він сказав, що ніхто не купує старі меблі, замість цього всі тепер ставлять в будинках мертвих тварин. Це мода, людям подобається то антикваріат, то старі меблі, то мертві тварини.
Глядачів треба змусити відчувати відповідальність за їх власний погляд на світ, а не просто знайомити їх з поглядом художника, щоб їм залишалося тільки критикувати його.
Мистецтво, як медицина, може вилікувати. Мене завжди вражало, скільки людей вірить в медицину, але не вірить у мистецтво.
Я просто нікому не вірю. Якщо люди кажуть тобі: «Що ти робиш? Це маячня!», не слухайте і робіть тільки більше.
Я завжди думав, що мистецтво коштує стільки, скільки готовий заплатити перший зустрічний.
