5 львівських концептуальщиків

06/03/2012 | | 1 коментар

5 львівських концептуальщиків

Хто такі львівські концептуальщики? Так називають себе люди, які відчиняють вам двері в авторські ресторани Львова. У прямому й переносному значеннях. Усім, хто побував у Львові, знайоме відчуття загадковості й таємничості його вуличок. Ці люди додають місту ще більше атмосферності. Від кожного з них ми дізналися, що ж ховається за дверима, які вони охороняють.

___________________


Криївка, пл. Ринок, 14
Ця кнайпа одна із найвідвідуваніших у Європі, але туди не так просто потрапити. На вході гоcтей зустрічає суворий охоронець-воїн УПА зі словами: «Слава Україні!», тому треба знати гасло, яким віталися наші вояки, гасло, яке бере свої корені ще з доби козацтва: «Героям слава!» Запитають, чи немає серед Вас запроданців, москалів та комуняків. Не впустять сюди наглих провокаторів, які кричатимуть: «Слава КПСС!». На цьому процедура «фейс-контролю» не закінчена. Вам запропонують ще перехилити чарку медовухи. Кнайпа стилізована під повстанську криївку із польовою кухнею. Резервують стіл тут за допомогою німецької гранати з написом «Чекаємо гостей».

Масонська ложа, пл. Ринок, 14 (2-ий поверх)
Найдорожча ресторація Галичини, де зустрічає відвідувачів концептуальщик у домашньому халаті і тапочках. Гість поцікавиться: «Куди ж я потрапив?! Є кухня, Рузя (папуга), пательні, чайники, газети, телевізор і чолов’яга, який попиває самогонку, як вуж молоко! А де ресторан?» Концептуальщик повідає вам наступне: «Масони – це таємна організація, до якої входили найрозумніші, найвпливовіші, найбагатші люди світу.У масонів був свій партійний атрибут – фартух і білі рукавички. Що це означало? Коли вони заходили в масонську ложу, обв’язувалися фартушком, одягали білі рукавички, спілкувалися між собою чесно, добросовіно, відкрито, з душею, з розумом. Так, перед Вами кухня радянського зразка, я – такий незграбний, коли ж відчините двері до ресторану, – там зовсім інший виноградник. Ласкаво прошу!».

Дім легенд, вул. Староєврейська, 48
Ресторан, у якому кельнерами працюють карлики, а сажотрус розповідає легенди: «Кожна кімната ресторану має свою легенду. На другому поверсі у нас кухня, де все їдження готується в старому п’єці, на дровах і на вугіллі. Починаючи з третього поверху – ресторан, кожна кімната тематична. Є кімната, яка присвячена річці Полтві. У тій кімнаті, в он-лайн режимі, можна побачити, як Полтва протікає під Оперним театром. Ще є кімната львівського часу, де зібрані всі старі годинники, маятники і єдині годинники у Львові, які показують львівський час, який відрізняється від київського на 24 хвилини. За львівським часом рухається і трамвай на фасаді як пам’ятник першому електричному львівському трамваю. У кімнаті левів зосереджений повний аудит всіх левів міста, а їх понад 3000. Вночі вони оживають і охороняють місто. У кімнаті львівської бруківки зберігається еталон бруківки і лічильник. Навіщо той еталон та лічильник? У нас бруківка любить щезати. Дядько заквасив капусту, немає йому чим ту закваску приложити, та й взяв собі виколупав найбільший камінець, приніс до хати, приложив бочечку. Депутат собі взимку на дачу завіз лишню машину бруківочки… А почали красти бруківку за часів короля Данила. Колись король Данило вийшов прогулятися після дощу, послизнувся на мокрій бруківці і впав. Свита шокована, король лежить посеред дороги. Кажуть, то бруківка винна. Король розсердився, викинув ту бруківку з міста в дебру, а звелів покласти шліфовану. Наші люди, то є наші люди… Стару бруківку перевернули і виклали заново, а ту, що їм виділили, продали заїжджим купцям. Це була перша крадіжка бруківки у Львові. На ранок було 301 704 504 бруківки. Не вірите – можете перерахувати. На п’ятому поверсі – бібліотека, де зібрано всі старі видання газет, журналів, книжок про Львів. Є така мудра книжка Ґвара. Ґвара – це тлумачення галицьких слів (кобіта, пательня, канапка). На терасі – автомобіль для сажотрусів з крилами, щоб вони не стояли у львівських корках, а літали з даху на дах». Не забудьте потерти ґудзика сажотрусу і загадати бажання!

Гасова лямпа, вул. Вірменська, 20
Ресторан-музей, присвячений винайденню гасової лямпи, яких у закладі налічується близько 250. Потрапити до ресторану допомагає провідник із запаленим ліхтарем. На терасі розташований великий ліхтар у вигляді гасової лампи, який видно здалеку. Саме тому гаслом ресторану став вираз «Йди на світло». Провідник у фраку розказує про галицьких хіміків, які винайшли технологію рафінації нафти: «У 1853 році, у Львові працівники аптеки Петра Міколяша «Під золотою зіркою» на вулиці Коперника, Ігнатій Лукасевич та Ян Зег розробили методику дистиляції й очистки нафти. Згодом вчені отримали австрійський патент. Все почалося на вулиці Вірменській, де раніше проживало багато вірменів. Магістр Ян Зег замовив вірменам привезти з Дрогобича кілька бочок дистиляту, мазуту світло-коричневого кольору. Привезли, скинули на бруківку, і мазут потік. Йшов собі дядько в такому циліндрі, фраку, як ходили мужчини в ХІХ ст. Назустріч ішла йому пані з хлопчиком п’ятирічним. Пан на пані так задивився, що йому сигара впала, а хлопчик підняв і кинув у калюжу, думав вода, а виявилось – мазут. Здійнявся вогонь. З вікна за цим спостерігали дружина та молодша сестра Яна Зега, які у боротьбі з полум’ям загинули. Магістр Ян Зег після цього випадку переїхав до Борислава. Там була панська гора, з якої селяни відрами черпали нафту. Там і була зведена фабрика, а в наступних дослідах допомагав Яну Зегу Адам Братковський».

Мазох-кафе, вул. Сербська, 7
На вході до цієї ресторації нас зустрічає сам Леопольд фон Захер-Мазох. Це перший у світі пам’ятник письменнику. Скульптура має свою особливість, яку можна відчути на дотик… На стінах закладу – цитати та предмети, пов’язані із мазохізмом, двері до ресторану виконані у вигляді замкової шпарини, яка символізує вуаєризм. Тут можна скуштувати їжу з афродизіаками, випити індивідуальних екстремальних коктейлів. Не обійдеться без атракційного обслуговування і тематичних атрибутів. «Жодних почуттів не залишається, первісні чуття заступають усе: їси, бо голодний, любиш, бо жадаєш…» Мабуть, ці слова Мазох-швейцар сказав би кожному відвідувачеві.

Фото - Марта Дракус
Більше фото тут

Також варто прочитати:

{ 1 коментар… читати далі, або прокоментувати }

Ярослав 24/04/2012 о 12:27

Не знаю, чи застану у Львові справжній Середньовічний ресторан із справжніми середньовічними людьми, яких знайшов в Чехії (Мнельнік), із середньовічним обслуговуванням, відьмами, дідьками і середньовічною музикою і підлогою з соломою і шкарлупинням.

Відповіcти

Залишити коментар