Zapaska : “Ми рухаємося далі – нам це дуже подобається.”

13/10/2011 | | Прокоментуй!

Zapaska

Нещодавно у фестиваль-ресторації «Диван» пройшла презентація нового альбому українського гурта “Zapaska” - “Transitom”. Це вже другий спільний альбом Паші та Яни - учасників гурту, молодого подружжя та музикантів з великим досвідом. Музика Запаски зачаровує своєю мелодійністю та незвичайним інструментальним складом, а тексти занурюють в приємну атмосферу загадковості. Гурт виступає у режимі live-looping, що надає особливого смаку і робить кожен концерт унікальним. Перед презентацією Паша та Яна поспілкувалися з нами й розповіли читачам interviewer-а багато цікавого.

___________________

- Як би ви охарактеризували свій новий альбом “Translitom”?

Яна: Для нас це сорочка на виріст.Ми спробували на студії досягнути чогось такого, що, можливо, в живому звучанні не виходить. Я думаю, нам це вдалося. Це був гарний крок. Так, Паша, продовжуй (посміхається).
Паша: Це продовження нашої співпраці зі студією «Липки звукозапис», - она з найкращих студій.Там колись працював один з найгеніальніших режисерів України Сергій Толстолузький. Там дуже класні відкриті звукорежисери, і, в принципі, якщо молодому музиканту-експериментатору треба десь класно записатися, то це студія саме для цього. Альбом продовжує традицію, яку ми почали з нашим першим міні-альбомом «Ланка», це також міні-альбом. Якоїсь концепції в ньому немає, це просто нові пісні, які ми вирішили записати.

- Чи відрізняються інструменти, які ви використовували під час цього запису від тих, які залучалися протягом запису «Ланки»?

Яна: Додалися нові інструменти: драм-машинка, на якій вправно грає Паша. Ще всілякі різні прикольчики, скажімо, динамік з іграшки, - це все подарунки наших товаришів-музикантів.

- Скільки всього інструментів у вашому арсеналі?

Яна: Десяток є. Паша має багато етнічних інструментів, всіляких бутафорських, іграшкових, тому … можливо, більше десятка… дванадцять (посміхається).
Паша: В альбомі «Translitom» ми використовували багато як ефектів-аналогів, так і електронних ефектів. Яна: Так, самі ресурси студії були активно задіяні.
Паша: Сьогодні ми спробуємо це відтворити на менш потужних машинах, вокальних процесорах, каус пад і так далі.
1
- А є особливо улюблений?

Паша:
Так. Боянка Лінка.Це найдорожчий інструмент, оскільки його мені подарували у віці трьох-чотирьох років, - він досі грає. Бабуся по татовій лінії. Це реально найдорожчий інструмент,він близько 20 років лежав у дивані, в Запасці він був реалізований наповну.

- Розкажіть про режим live-looping, в якому ви граєте. Чим він особливий і чому обрали його?

Яна: Ми вирішили, що не будемо використовувати софт, комп’ютери, а намагатимемось грати все на «залізі», так би мовити. В принципі, нам дуже сподобалась ця машинка – loop-station. Ми можемо створювати насичене звучання удвох, використовуючи різні інструменти і створюючи звукові петлі. Мене колись надихнув дуже концерт Dub FX, коли він приїзжав у Київ. Він взагалі працює тільки з мікрофоном, тобто тільки голос (вокал), ефекти і loop-station. Це, насправді, дуже поширений у світі рух : є багато гуртів, музикантів, які користуються цим прийомом. Для нас він також прийнятний. Це є певний експеримент, робота над собою.
Паша: Просто це цікаво, живе семплування. І, хоча, виходить це, безперечно, кривіше, ніж у діджеїв, чи електронних музикантів, які використовують якийсь комп’ютерний софт на сцені, - в цьому й прикол. Крива живість звучання. Барабанщики з досвідом кажуть, що, якщо все ідеально в рівну долю зіграно…По-перше, людина не може ідеально зіграти як комп’ютер, в тому то й сіль живої музики.

- Атмосфера на ваших концертах завжди особлива; тексти пісень, а також сама музика створює особливий, казковий, я б сказала, настрій. Ви самі любите казки?

Паша: Яна дуже любить і пише казки. Довгими зимовими вечорами. Скоро в неї вийде збірка казок.
Яна: (сміється) Разказувати люблю. Так, звісно. Але, насправді, мені трошки дивно. Якось так склалося, що, насправді, казкар у нас Паша. Всі ці образи: гноми, королева листя, - йдуть з його голови, фантазії, оскільки тексти пише він. Я більш така, приземлена людина. Коли працюєш на сцені, не виходить гарно зануритися в усю цю казковість, якби я, скажімо, просто слухала. Тому це так виходить: з одного боку казково, з іншого – по-земному.
1
- З огляду на те, що ви також озвучуєте вірші, чи можна сказати, що поезія вам ближча, ніж проза?

Паша: Дивлячись яка проза і яка поезія. Останнім часом читання, особисто мені, дається дуже важко. Це велика робота над собою – примусити себе дочитати якусь книжку до кінця.

Коли працюєш на сцені, не виходить гарно зануритися в казковість

- А як ви вважаєте, які асоціації виникають у слухачів під час прослуховування вашої музики?

Паша: Це треба питати.
Яна: Так, бо важко спрогнозувати. Пісні різні, у кожної своя історія.
Паша: І всі з різними монстрами приходять на концерт.
Яна: Є ті, хто слухає музику так, в інтернеті чи на концерті… Залежно від цього, важко спрогнозувати ту чи іншу реакцію.
Паша: Був такий експеримент, коли різним художникам надіслали одну і ту саму картину, й попросили описати кольорову гаму. І, хоча, це були професійні митці, всі 10 листів, що прийшли назад у центр дослідження описували її по-різному. Отак.
Яна: Звісно, це дуже класно. Звук, звуковий потік іде один, але образність сприйняття у кожного своя, кожен має свою індивідуальну уяву.

- На власних концертах ви часто використовуєте додаткову атрибутику – свічки, наприклад. На вашу думку, як це впливає на сприйняття?

Яна: Однозначно. Такі маленькі дрібниці створюють певний візуальний ряд і складають враження. Якби ми грали у залі, де захоплюються таксидермією, на стінах би висіли шкури оленів, голови тварин, то це було б зовсім інше враження, коли б ми просто створили приємну свою атмосферу.
Паша: Чого? Ми грали в подібній залі… в Чехії, там де бабульки танцювали.
Яна: А, так. Там ковбаски зі стелі звисали. (сміється)

- А що вам найбільше запам’яталося з вашого туру Європою?

Яна: Мені, наприклад, дуже запам’яталося таке природне явище: взимку, в чеському містечку Босковіце, неподалік від граду(замку) лежав такий гарний сніг… дуже цікаві ромбоподібні снігові пластини, кожен кристал був ідеальним. Вони були дійсно дуже великі й дуже красиві. І це можна було спостерігати тільки в тому місці.

- Чи існує різниця між українською публікою та закордонною?

Яна: Сприйняття на кожному концерті відрізняється.
Паша: Насправді, там ходять в клуби і на концерти люди абсолютно різної вікової категорії. В Чехії, Словакії люди, що вже пенсійного віку спокійно собі танцювали під нашу музику. Цього неможливо уявити в українських клубах.

1

Ми б хотіли щось придумати про чеські поїзди

- Ви співаєте польською, російською, англійською і, здається, також чеською, так? Ви знаєте ці мови?

Яна: Чеською ще не придумали, - ми просто часто їздимо у Чехію. Проте, у нас є заготовка: ми б хотіли щось придумати про чеські поїзди. Це просто дуже милозвучна мова,тому ми дуже хотіли зробити якусь таку композицію: говорити фрази, які говорять диктори чеської залізниці.
Паша: Часто в Інтернеті можна почитати дорікання на наш акцент, але ж це ясно, - я не фаховий філолог, у мене взагалі проблеми з вимовою. Але суть в тому, що навіть погану вимову люди зрозуміють. Якщо співати чистою чудовою українською, то, навряд чи пісня буде близькою і зрозумілою в якому-небудь, хай навіть чеху.
Яна: Разом з тим, мова – це певні звуки, це також музика. Скажімо, ми слухаємо якихось індійських виконавців і жодного слова не розуміємо, але нам подобається. В людській мові є така. універсальність. А щодо того, чи знаємо ми ці мови, то ні, тільки вчимося, дуже повільно. Коли Паша писав текст пісні «Niema ryby», йому допомагало багато наших товаришів, які володіють польською і живуть у Польщі.
Паша: Надати правильної літературної форми тексту.
Яна: Коли ми адаптували пісню про гномів з французької, то нам також допомагали друзі зрозуміти слова, зміст. Разом з тим, ми співаємо так, що мабуть би французи не зрозуміли. Я колись показувала пісню одній француженці, вона каже: «Так, так, це все правильно. Добре!» . Але мені здається, що вона просто була в хорошому настрої після концерту, тому не критикувала. (сміється)

- Чим плануєте займатися після презентації? Поділіться своїми планами на майбутнє.

Паша: Буде великий тур. З прекрасною словацькою групою Longitals: це дует, вони вже працюють 10 років разом, мега-зірки у Словакії. Нам пощастило, нас запросили з собою в тур Чехією та Словакією.
Яна: Це буде в жовтні. В листопаді ми хочемо ще трошки поїздити Україною. А далі.
Паша: А далі засядемо за новим музичним матеріалом.
Яна: У нас є заготовки на нові пісні. Ми рухаємося далі – нам це дуже подобається.

Послухати музику гурту можна на ресурсі мій пробіл

Також варто прочитати:

Залишити коментар