Роксолана Богуцька:«…взуття із лейблом «Made in Italy» , зроблене у Львові»

25/11/2011 | | Прокоментуй!

Роксолана Богуцька

Українська мода долучається до соціальних проблем попри те, що ще сама не утвердилася як повноцінна індустрія. Зокрема, у Львові, у рамках Lviv Fashion Week благодійний фонд «Я не один» разом із дизайнеркою Роксоланою Богуцькою організував благочинний показ колекцій. Про моду як засіб благочинності, концептуальне і соціальне наповнення своєї нової колекції, перспективи і проблеми молодих львівських модельєрів Роксолана Богуцька розповідає читачам «Interviewer».

___________________

- Пані Роксолано, що надихнуло взяти участь у благочинному показі? Можливо, на Вас вплинула своя дитина? (Навесні цього року Роксолана Богуцька народила доньку. – I.)

- Це не було першоідеєю, але згодом, вже коли готувалася до показу, зрозуміла: коли Бог дав тобі здорову дитину, а поруч є хворі, то байдужим залишитися не можна. Клієнти підтримали ідею допомогти, розкупили всі квитки.
Роксолана Богуцька
- Вже відомі попередні результати збору коштів?

- Близько 40 тисяч гривень наш дизайнерський колектив зібрав за частину реалізованих запрошень. Також частина клієнтів зробила свій матеріальний внесок поза цим. Після Тижня Моди розмовляла з київськими політиками, дехто теж переказував кошти. Робили пожертви зі Швейцарії. Думаю, люди відгукнулися через те, що це не фіктивна річ, до чого звикли. Ми плануємо кожному персонально подякувати, повідомити, яка сума була зібрана і на що витрачена.

- У суспільних настроях є значний відсоток недовіри до подібних речей: під благодійністю нерідко приховують саморекламу або ж пожертви використовують не за призначенням. Як із цим боротися?

- Це пов’язано із загальною ситуацією в суспільстві. У людей з’явилася недовіра до політиків і до добрих речей також. Якщо обіцяють хороше, то за цим начебто обов’язково щось мусить приховуватися. Люди, до яких ми зверталися з проханням допомогти, ретельно цікавилися, на що ці кошти підуть. Думаю, маленькими акціями і кроками, без зайвого привертання уваги і патетичних слів можна, образно кажучи, відчиняти двері.

- Наскільки ефективним засобом благочинності в країні сьогодні може бути мода?

- Українська мода зараз ледь не на межі банкрутства. І вона відображає суспільно-політичну ситуацію в країні. Моду в країні фінансово не підтримують ще від початків її існування. Дизайнерські колекції без матеріальної опори - одноразові проекти. Тільки високого рівня колекції можуть бути благочинністю. Спочатку мода повинна повноцінно утвердитися як індустрія, тоді вона вже зможе допомагати. До кризи спостерігалася більша зацікавленість модою, а згодом цей інтерес пішов на спад. Це і через дизайнерські прорахунки, і через фінансову неспроможність потенційного покупця придбати фірмову річ, і через масове відкриття секонд-хендів.

- Львівський Тиждень Моди виглядає провінційно порівняно зі столичним. У якому напрямі слід працювати, щоб утвердити престижність Lviv Fashion Week?

- Львівський Тиждень Моди молодий, тримається практично на молодих дизайнерах. Київському - більше років, у столиці зосереджені фінансові потоки, легше знайти спонсорів. Фінансування – одна головних відмінностей. Складно з орендою приміщення, звуковим супроводом, освітленням. Дещо провінційно, не так гламурно, як у Києві, але зі зміною економічної ситуації в країні можна сподіватися на прогрес. Наступного року буде змінене місце проведення заходу. За великим рахунком, ні міська влада, ні приватний сектор не підтримує молодих дизайнерів належним чином. У нас потужна львівська школа дизайну, сильна кафедра моделювання. Ми не маємо права не робити цього дійства. Потенціал є, питання – у підтримці. Уже два роки я була в Лодзі на аналогічних заходах, на творчому рівні ми навіть вище перебуваємо, але у Польщі є колосальна підтримка з боку держави, міста. До прикладу, минулого модного тижня поляки прийняли близько 350 західних журналістів. Модні критики і журналісти цікавляться Східною Європою, їх просто нема за що сюди привезти. Коли минулого року організатори запрошували Кензо, він, не задумуючись, дав згоду.

- Чому Ви перестали брати участь в Ukrainian Fashion Week?

- У певний момент це стало економічно невигідно, та й медійну підтримку належно не відчувала. Натомість вирішила розвивати львівську моду.
Роксолана Богуцька
- У молодих цікавих львівських дизайнерів є перспективи розвитку?

- У кращому випадку це стажування за кордоном, але на цьому все закінчується. Дизайнеру потрібно шукати матеріальну базу, щоб він міг творити і демонструвати. Виробнича база, майстерня, майстри – важливі складові процесу. Потенціал є великий, але, знову ж таки, кошти…

- Нещодавно у Верховній Раді організували круглий стіл, де обговорювали можливості утвердження легкої промисловості як модної індустрії. Що відбувається із львівською легкою промисловістю, вона подає ознаки життя?

- Підприємства шиють речі за кордон, нас використовують як дешеву робочу силу. На нас тисне Китай, Туреччина, у нас є проблема з якісною сировиною, з аксесуарами, зі всім, що потрібно мати дизайнеру. Безумовно, ці господарські клопоти дещо призупиняють творчу складову процесу. Є ще проблема недовіри до національного виробника. Купують, наприклад, взуття із лейблом «Made in Italy”, зроблене у Львові, але не купуватимуть, якщо буде підписане українським виробником. У поляків років з п’ятнадцять тому була така ж ситуація, зараз усе – на якісно іншому рівні. Перейнялися проблемою, запозичували іноземний досвід, встановлювали відповідне обладнання. У нас усе тримається на ентузіазмі. У Європі дизайнери можуть досягнути більших результатів.

- У львівської моди є свої особливості?

- Львів’яни мають наближений до італійок смак і тенденцію вибору одягу. Львів’янки дозволяють собі бути екстравагантними, подекуди занадто. Столиця порівняно спокійніша, більш європейська, офісна. Галицька мода теж відчувала вплив європейської. Місто було культурно еклектичне, а зараз перетворилися в провінцію.

- Хутро, шкіра, вишивка – мотиви, з якими ви традиційно працюєте. Як надавати цим речам нового звучання, щоб не втомити одноманітністю?

- Постійно відбуваються експерименти. Осучаснюємо етно, працюємо з вінтажними речами. Я відкрила тематику етнічних весільних суконь, у планах – створити лінію такого вбрання. Коли довго працюєш з певною тематикою, це відшліфовує професіоналізм, ти ростеш, ідей з’являється більше. Але також важливо не замикатися на чомусь одному. В останній колекції використали нові різноманітні техніки у роботі зі шкірою: плетиво, вирізання, тиснення. Також це комбінація автентичних речей із французькими мереживами.
Роксолана Богуцька
- Свого часу у медіа поширювалася думка, що Роксолана Богуцька - дизайнер одного гучного костюма, сценічного вбрання Руслани і її колективу на «Євробаченні» 2004 року. Як Ви реагуєте на таке твердження?

- Ці костюми справді були відомими, бо одяг – один із елементів шоу. Перемога на «Євробаченні» була подією для України. Також не менш відповідально я ставлюся до інших своїх робіт. Колишня перша леді країни, якій я шила одяг, запровадила в Україні моду на українське. Мені пощастило і я горджуся тим, що ці жінки зробили мене відомою, нехай навіть одним костюмом. Це складає мою історію. Але я цим не хвалилася і не робила собі з цього реклами. Я вже давно перестала думати про вбрання Руслани – дивлюся вперед.

Спілкувалася Ярослава Тимощук

Фото - ukrtime.com

Також варто прочитати:

Залишити коментар