Фліт: “Всі, хто любить рок-н-рол, – це наша аудиторія”

26/04/2012 | | Прокоментуй!

Фліт

Нещодавно галицьке місто Дрогобич встановило рекорд. Велика Гаївка – символічний великодній танок, став найдовшим і наймасовішим в Україні. До дійства також долучилась івано-франківська команда «Фліт». Interviewer-у вдалося спіймати лідера гурту Андрія Марківа і поспілкуватися з ним про важливі речі, які мотивують і думки, що надихають.

___________________

- Як тобі Велика Гаївка?
Приємно були здивовані, насправді. Якось так затишно, спокійно, прикольно – нам сподобалось. Думаю, що сьогодні в нас день позитивних вражень. Велику справу ці люди роблять Це згуртовує. Дуже дякую організаторам за це. Дай Бог, щоб такі заходи й акції проводилися ще. Навіть нам було б значно простіше одне з одним спілкуватися, тому що триматися за руки з незнайомими людьми, просто так зібратися всі разом і посміхатися – це насправді важко зробити, а надто у такий складний час для України. Та ми змогли.

- Сьогодні на «Фліт» особливо чекали…
Так, я це відчув. Коли я чую, як люди кричать «Фліт», чесно кажучи, в мене завжди мурашки по шкірі. Мені так приємно. Не знаю чи є якесь приємніше відчуття. Можливо, тільки кохання.

- Як працюється в оновленому складі?
Був один момент, коли я думав, що треба ставити крапку, але ось саме завдяки тим хлопцям, які разом зі мною грають, зрозумів, що не потрібно завершувати те, що має право на існування і потрібне людям. У першу чергу, це потрібно для людей, які співають всі ці пісні. Хто, зрештою, як не ми, краще «Їжачка» зіграє?

Коли я чую, як люди кричать «Фліт», чесно кажучи, в мене завжди мурашки по шкірі

- Яке ти ставишся до постійних змін учасників гурту?
Це не обтяжує. Взагалі ж нова кров влилася. Чесно скажу, я радий і щасливий щодо тих хлопців, які грають зі мною. Вони класні. Вони вносять дуже багато хороших ідей. Я недаремно думав про них і недаремно саме вони стоять разом зі мною на сцені.
1
- Як на мене, багато ваших пісень є бунтарськими. Ти б хотів, щоб якась з ваших композицій стала гімном революції?
Ні, в жодному разі. Не хотів би, тому що це завжди закінчується погано. Насамперед, пісні не є закликом до якоїсь революції. Усі вони скеровані на те, щоб людина задумалася і уявила себе на місці автора. Багато пісень написав Володимир Новіков – людина, що має протест всередині, в собі. І це він вклав у пісні.

Ми завжди будемо аполітичними

- Таким чином, ти проти будь-якої заанґажованості, наприклад, виступів у підтримку певних політичних сил?
Ні, справа не в цьому. Ми завжди будемо аполітичними. Організатори кличуть – ми їдемо, хоча часто і не знаємо, що ж там власне відбуватиметься. Врешті, якщо вони хочуть чути саме нас, то ми залюбки приїдемо. Тому немає жодного значення, хто запрошує.

- Чи є такі люди, до яких ви б не поїхали грати?
Та таких дуже багато. На цвинтар напевно не хотів би, до мертвих людей. Жартую, звичайно. Нема таких.

- Ви багато говорите про те, що панк – це не ірокези, це не розбишаки, не хлопці в подертому шматті… Що ж це таке – флітівський панк?
Скажу маленький секрет, який ніколи нікому не говорив до цього часу: ми себе ніколи не вважали панками. Багато хто класифікує нас саме так. Було чимало варіантів: фолк-панк, інтелігент-панк. Я не знаю звідки це взялося. Хоча «інтелігент-панк-рок» ми самі придумали – ми собі так поприкалувалися. Часто говорять, що ми граємо фолк-панк. Який? Де? Де є якісь народні автентичні інструменти чи щось на кшталт? Де ті мотиви? Ні, немає такого. До речі, досить довго вважали, що «Вийди, моя люба» –це народна пісня . Після однієї «Вийди, моя люба» говорити, що «Фліт» – це фолк-рок, фолк-панк не варто. Ми граємо рок-н-рол. Ми граємо рок. Ми граєм просто музику, яка нам подобається.

- Вважається, що «Їжачок» - це ваша найпопулярніша пісня. Що й вас самих називають «їжачками». Тобі це не набридло?
Доки люди будуть хотіти її співати, ми співатимемо. Я не можу говорити: набридло чи не набридло. Як може набриднути те, що співають люди разом з тобою. Те, що вона є найпопулярніша, самі люди вирішили і досі це визнають.

Ми граємо рок-н-рол. Ми граємо рок. Ми граєм просто музику, яка нам подобається

- Кожна пісня має свого слухача. Та чи має «Фліт» якісь недооцінені, принаймні, на твою думку, пісні?
Ви вирішуєте, які пісні будуть хітами. Ми ніколи не вгадаємо, тому й не намагаємося. «Їжачок» був останнім придуманий, останнім записаний в альбом. Нікому він не здавався чимось особливим. Це була пісня «для кількості», і я не вважаю, що вона є найсильнішою. Але людям подобається. Всі кажуть, що хіт. Добре, якщо ви так говорите, хіт – значить хіт.

- Як ставляться слухачі до ваших кавер-версій?
Ми не просто так обираємо якусь пісню, щоб робити кавер. Насправді, хочеться обирати найкращі, що вже є хітами. І, зрозуміло, що це світові пісні. Старий добрий рок-н-рол – ніхто не всидить під нього. Це не якийсь трюк. Це є наше бажання виконати щось таке, щоб люди трошки розрухалися під рок-н-рол. Все. Звичайно, що вони реагують дуже позитивно на ці пісні, тому що це є світові хіти.

- Чи можеш спроектувати образ ідеального флітівського слухача?
Не можу. Згадую, коли в нас на акустичному концерті в Франківську у 2010 році, справді, на стільчику сиділа бабуся з онучкою, двоє аплодували і співали «Їжачка». Це є реальний приклад. Як можна обмежитись якоюсь віковою категорією? Хто має голову на плечах, хто хоче думати і замислюється над словами пісень, то є наша аудиторія. Всі, хто любить рок-н-рол, – це наша аудиторія.

1
- Який формат виступів тобі найближчий?
Я страшенно люблю опен-ейри. Легко спілкуватися з людьми, у всіх хороший настрій. Завжди. Якщо в когось поганий настрій, він тут не сидітиме – піде додому. Але деколи інтимна клубна обстановка є неповторною. Пригадую, ми були в Миколаєві й небагато людей прийшло, бо вже кілька днів поспіль тривали концерти. Ми грали аж на четвертий день. Люди втомилися, але у тих, що прийшли, був надзвичайно позитивний настрій. Ми разом співали і просто відривалися. Не повіриш – усі посміхалися. Та й ми не змогли стриматися. І причина не та, що ми «під чимось» були. Це реакція. Я посміхнувся – мені посміхнулись. Дивлюсь Толік (Анатолій Блєдних – ред.) сміється, Чіп (Володимир Корчак – ред.) сміється, Юлік (Юлій Гонський – ред.) сміється – просто сміялися від того, що дуже хороший настрій був. Організатори були шоковані. Вони сказали: «Мы в первый раз увидели рокеров, которые такие позитивные».

Я – фанат групи Metallica

- У вас навдивовижу активний обмін енергетикою зі слухачами. Що ти робиш, коли бачиш їхню пасивність?
Тут є важливий момент. Я все ж таки бачу, як люди поводяться. Якщо не відчуватиму підтримки, я того не запропоную. Я помалу мотивую до того, щоб вони могли мені відповісти. А якщо бачу, що не вдасться, то я того просто не робитиму. Трапляються й такі, що прийшли, сіли і їм в кайф не стрибати, не співати – пити пиво і просто слухати. Є такі. Досить складно, грати для таких аудиторій, тому що немає того обміну енергетикою. Хоча є візуальний контакт. Очі. Я бачу, що їм це цікаво, не даремно вони там сидять. Просто є люди, що хочуть так відпочити, а не стрибати.

- Як ти ставишся до соцмереж? Вони допомагають у просуванні вашої творчості?
Це потрібна штука. Це сьогодення. Не треба відштовхувати цього. Люди там є – а ми є там, де люди. Так зараз є в суспільстві. Ми мусимо йти в ногу з часом.

- Яку музику слухаєш?
Під настрій все. Дуже люблю AC/DC, та це не означає, що я їх щодня слухаю. Кожного разу прослуховуючи, продивляючись їхні концерти, переконуюсь, які вони професіонали. Це мої кумири. Я – фанат групи Metallica. Я виріс на закордонній музиці, хоча знаю і слухаю багатьох українських виконавців. Люблю Океан Ельзи, люблю пісні ВВ, у мене є в плейлісті і ТНМК, і Mad Heads, івано-франківські команди також люблю.

Спілкувалася Тетяна Ватажишина
фото: www.flit.net.ua

Також варто прочитати:

Залишити коментар