Гурт «Серце Дженніфер»: “У музиці немає жодних критеріїв – кожен має своє бачення”

28/06/2012 | | Прокоментуй!

Серце Дженніфер

Нещодавно гурт «Серце Дженніфер», за співпраці з компанією iLand (офіційний реселер Apple в Україну), презентував свій новий кліп, знятий за допомогою Ipad 2. Після невеличкого акустичного перформансу Interviewer-у вдалося поспілкуватися з учасниками гурту – Олегом Пилипенком, Ярославом Бабичем та Олексієм Корчиком.

___________________

- Розкажіть детальніше про історію створення відеороботи «Янголи Є».
Олег: Ідея кліпу з’явилась спонтанно. На одному з інформаційних сайтів я прочитав, що у рамках виставки Macworld / iWorld 2013 відбудеться фестиваль Original iPhone Film Festival, у якому братимуть участь відеороботи, зняті за допомогою девайсів фірми «Apple». Я подумав: це просто чудова нагода – зняти відеокліп на iPad 2. Всі можливості для цього були. Ми сильно не запарювались. Недалеко від дому знайшли чудове місце, зібралися з друзями і створили таке ретровідео. Я хотів надати йому атмосфери шістдесятих років, зробити таку хіпову картинку. Думаю, так воно і сталось. Але, на жаль, ми не встигли вкластися у терміни і надіслати роботу вчасно, тому наприкінці цього літа я надсилатиму її знову.

- Змалку мріяли про музичну кар’єру?
Ярик: Ні, я хотів бути баригою. А музикою захопився з дванадцяти років – коли почав слухати «Океан Ельзи».
Олег: Мені завжди хотілось займатися чимось, пов’язаним з музикою. І ось – моя мрія здійснилась.

Я хотів бути баригою. А музикою захопився з дванадцяти років – коли почав слухати «Океан Ельзи»

- Who is who у «Серці Дженніфер»?
Ярик: Олег – захоплений.
Олег: Льоша – «людина–кіпіш».
Олексій: Ярик – «рассеянный с улицы Бассейной».

- Вам потрібно ЩОСЬ для написання пісні?
Олег: Та, ні. Просто у мене в голові постійно крутяться якісь мелодії, такий «шизофренічний» стан. Я з дитинства люблю музику, а зараз маю нагоду займатись цим на професійному рівні. Все, що для цього треба, завжди є під рукою. Ми часто експериментуємо і, якщо щось вдається прикольне, дороблюємо його до кінця. Головне – щоб настрій був хороший.

- Як багато у ваших піснях автобіографізму?
Олег: Все, що я пишу – пропускаю крізь призму пережитого. Пісні – це частина мене. Звісно, є такі, для яких я просто включав фантазію, от, як «Зомбі», але таких треків мало.

- Як ставитесь до промотування національного музичного продукту?
Олег: Нещодавно ми повернулися з Естонії. Там культура є на досить високому рівні і національне – це не щось старе та нецікаве, а сучасне й модне. Було би круто, якби так було і у нас. В Україні розвиток національної культури майже не фінансується. Я вважаю, що цьому питанню слід приділяти значно більше уваги. Згадайте Гогольfest, що припинив своє існування через нестачу коштів й повну байдужість держави до долі фестивалю.

1

- Є жанр, у якому ви би ніколи не працювали?
Олег: Ми б не грали метал і шансон, про зону щось… Щодо нашого стилю, останнім альбомом ми встановили вектор розвитку – такий собі «Maroon 5», перемішаний з чимось таким попсовеньким, солодким. Пост-панкова річ – «24 серця» - це експеримент, поки що єдиний у цьому жанрі.

- Маєте музичних авторитетів?
Олег: Мені подобаються роботи американських продюсерів – Timbaland, RedOne, «The Neptunes». Timbaland написав величезну кількість треків для Джастіна Тімберлейка, та й для більшості західних зірок. Я просто вражений «плодовитістю», якістю та хітовістю того, що він робить. Виокремити якихось музикантів не можу, тому що, здебільшого, для цих людей пишуть пісні на замовлення. Я в захваті, коли авторами є самі гурти, наприклад, як у «Maroon 5», «OneRepublic».
Ярик: Я також слухаю різну музику. Люблю «30 Seconds to Mars», особливо їхні шоу.

- Кого хотілося б побачити на одній сцені разом із «Серцем Дженніфер»?
Олег: Ми товаришуємо з гуртом «Тік». Мені дуже подобається, як вони виглядають на сцені, а звучать – взагалі шикарно, на живому концерті стіна звуку просто зносить тебе. «Бумбокс», «Друга Ріка», «Океан Ельзи», Ваня Дорн – це круто. А з рок-гуртів… «Quest Pistols», «Градусы» – взагалі супер, от з ними я б з радістю зіграв. А ще… Брати Борисенки, «XS», гурт «Emotion». Серйозно – це також реально (сміється – авт.)

На передачі «Безсоромні» на М1 ми виступали повністю голими

- Де подобається грати найбільше?
Олег: Усюди. Нам подобається грати для тієї аудиторії, якій подобаємось ми. У лісі, в колі друзів, на квартирниках, на великих площах – байдуже, головне, щоб була чудова атмосфера.

- Часто дурієте на сцені?
Олег: На передачі «Безсоромні» на М1 ми виступали повністю голими. Три голі пацики по сцені бігали. Нас хіба обмотали дощиком. Тоді на сцені звідкись була вода, і я, в ось такому вигляді, звалився зі сцени.
Ярик: У мене є родичі в Америці, які практично ніколи мене не бачили. І на цьому відео вперше побачили, який же він – Ярослав.

1

- Уявіть, що у вас є можливість помінятися місцями з якоюсь видатною особистістю. Хто б це був?
Олексій: Роджер Вотерс, бас-гітарист групи «Pink Floyd». Фільм «The Wall», який він створив, не порівняти навіть з новітніми 3D-технологіями. І це зробила одна людина! Я хотів би прожити таке життя.
Олег: Я би з радістю перевтілився у Тімбеленда, але саме в його студійний, робочий день.
Ярик: Я би обрав Джареда Лето (фронтмен гурту «30 Seconds to Mars» - авт.)

- «Серце Дженніфер» має якісь традиції?
Олег: В нас була одна «традиція», але зараз ми її офіційно скасовуємо – в нас часто змінювався склад. Я давно хотів створити професійний колектив, але не знав до кого звернутися і, на жаль (чи на щастя), познайомився з одним «псевдо-продюсером», який потім вчинив дуже негарно із гуртом. Зрештою, колектив був створений, хоча й дещо штучним шляхом, але люди, що тоді грали, були не зовсім «ті». Тому й траплялися зміни. Взагалі, в творчості я вже стільки «перехавав»… Та безвихідних ситуацій не існує – треба завжди рухатись вперед.

- Окрім музики, що ще приносить радість у житті?
Ярик: Для мене, це лише подорож.
Олег: Подорожі, фотографія, відеозйомка, культурологія.

- У якому амплуа хотіли би себе спробувати?
Олег: Міністр культури України (Олег – дипломований спеціаліст з культурології – авт. )
Ярик: Тоді я би був замом міністра культури.
Олексій: А для мене хобі – це навчання. Тому я просто хочу стати професійним музикантом.

Безвихідних ситуацій не існує – треба завжди рухатись вперед

- Яку найціннішу пораду отримували?
Олег: «Прислухайся до інших, та роби по-своєму». Адекватна критика справді дає змогу стати кращими. До того ж, якщо це радить професіонал, то він сприймає музику інакше, ніж звичайний слухач. На це теж слід зважати. У музиці немає жодних критеріїв – кожен має своє бачення. Уявіть, що зараз Пол Маккартні робить якісь зауваження Джареду Лето щодо звучання гітари. «The Beatles» звучать по-своєму кайфово а «30 Seconds to Mars» - по-своєму. Треба прислухатись до порад, але трохи їх фільтрувати.

- Як вас дивують прихильники?
Олег: Нам дарували різні хенд-мейд сувеніри. Мене з пластиліну ліпили. Дійсно, були хіба дуже приємні моменти. Ми граєм позитивну музику, тому напевно нас слухають позитивні люди.
Ярик: Взагалі ми хочемо, щоб всі люди завжди посміхалися. Це важливо.

Спілкувалася Тетяна Ватажишина

Також варто прочитати:

Залишити коментар