Гурт “Восьмий День”: “У нас одне правило – ми намагаємося бути щирими”

08/06/2012 | | Прокоментуй!

Post image for Гурт “Восьмий День”: “У нас одне правило – ми намагаємося бути щирими”

Нещодавно в Арт-клубі «44» відбувся Перший Фінал проекту «TEN Festiwal Kijów-Warszawa». Переможцем став молодий київський гурт «Восьмий День». Їхня музика – це мікс несамовитої енергійності та чуттєвості. Перед виступом фронтмен гурту, Сашко Вітер, розповів Interviewer-у про те, чим сьогодні «дихає» команда.

___________________

- Як настрій? Розкажи про сьогоднішній виступ?
Настрій супер, сьогодні граємо в Арт-клубі «44», це так прикольно – 4+4 = вісімка – гурт «Восьмий День». Сьогодні, мабуть, ми востаннє беремо участь в невеликих фестах, що проходять у клубах, адже рівень гурту росте, і вже маємо наміри реалізовувати себе, як музиканти, в більш масштабних проектах. Працювати в Україні, звісно що класно, бо саме тут рідний, вдячний слухач, але ми також хочемо спробувати себе на сценах інших країн, зрештою, всі гурти цього прагнуть.

- У вас змінився склад гурту. Чому?
В якийсь момент, ми відчули, що один з нас топчеться на місці, тому довелося розійтись. З нашим драмером, який прийшов у гурт 5 місяців тому, ми розуміємо один одного з півслова, він дуже талановитий, креативний і надзвичайно відповідальний, а найголовніше, що підтримує філософію гурту. Часто сперечаємось, але ж без цього ніяк, бо саме в суперечці й народжується істина.

- Опиши кількома словами учасників гурту.
Часто музиканти намагаються однаково вдягатися, ледь не однаково думають, а в нас чотири зовсім різні людини. Вєталя, нашого соло-гітариста я називаю «красавчиком», басиста Саню – ексцентричним флегматом, барабанщика Джима – «добрим, постійно задумливим романтиком». А мене називають «пафосним типом». Мабуть, тому, що виходячи на сцену, всі чекають від «молодого» гурту якоїсь боязкості, а я себе на сцені почуваю як риба у воді.

Співаємо про сумне кохання, коли на сцені «валиво»

- Ви вже сформували для себе чітку мету у творчому плані?
Наразі, наша мета – знайти свого слухача. Глобальних цілей поки що немає. Та ми точно знаємо, чого хочемо – займатись професійно улюбленою справою і отримувати від цього задоволення. Напевно, один із найбільших мінусів нашого гурту – відсутність чіткої стратегії. У нас немає обмежень – ми граємо те, що нам подобається. У нас одне правило – ми намагаємось бути щирими. Зірки на чоло не клеїмо, а просто кайфуємо.

- Музика «Восьмого Дня» – це:
Кохання, драйв, енергетика - мікс з ліричних тестів та драйвової музики. Співаємо про сумне кохання, коли на сцені «валиво».

1

- Що вирізняє «Восьмий День» з-поміж інших українських команд?
Внутрішнє чуття того, що ми робимо. Мені здається, воно не таке, як у інших гуртів. Ми робимо лише те, що хочемо, але робимо це якісно. Ніколи не викладемо в соцмережі неякісний продукт, як це часто роблять.

- Що вважаєш визначним досягненням «Восьмого Дня»?
Завжди згадую концерт з «Океан Ельзи», для мене це знак. Тоді нам було близько двох років. Як для таких молодих музикантів, це було величезним досягненням. Вийшли на сцену – уся площа заповнена. Руки тремтять, думаєш: «Як багато людей! Що робити!?» Ці відчуття не переказати. Але саме тоді зник будь-який страх перед сценою.

- Усі ваші текст написані українською мовою. Чим зумовлений цей вибір? Лежить душа до «рідної»?
Звісно, що лежить душа саме до української, в іншому разі не писав би. Але це не означає, що в майбутньому слухачі не почують пісні на інших мовах. Ми експериментуємо постійно, не можна зупинятись, весь час шукаємо щось нове.

Вночі космос ближче, ніхто не заважає, чужі думки також сплять і не літають у просторі, від того мені легше творити

- Де зазвичай народжуються ваші пісні?
Та по-різному, бувало що і в трамваї – їхав пізно ввечері додому, а під рукою навіть листочка не було, знайшов обкладинку від струн і написав пісню на ній. В тролейбусі sms-ками писав рядки «Ілюзії». Та найчастіше я пишу вдома, але саме вночі, не знаю навіть чому. Вночі космос ближче, ніхто не заважає, чужі думки також сплять і не літають у просторі, від того мені легше творити.

- Чи доводилось ніяковіти за свою поведінку на сцені?
На початку нашого творчого шляху, як тільки-но написали пісню «Серце», ми вирішили її зіграти у клубі на виступі. Раптом я забув слова, стою біля мікрофону і просто посміхаюсь. Хлопці теж почали збиватись, і самі розумієте, що з того вийшло. Тоді справді було соромно, але це досвід, і він безцінний.

1

- Маєте «музичних ідолів»?
Конкретного кумира в мене немає, і я не хочу бути схожим на когось. Я хочу, щоб гурт «Восьмий День» був унікальним. Це складно зробити. Так, нот лише сім – здавалось би, все давно вже зіграно, але ми шукаємо. Бути унікальними. Як?.. Я ще точно не знаю. Але ж кажуть, що у «Восьмого Дня» є «щось таке, незрозуміле, але особливе». З часом ми зрозуміємо. Відчуємо і відкриємо.

Останнім часом я помітив, що найбільше надихають саме книги

- Присвячуєте пісні комусь?
Природі присвячуємо, тваринкам. Насправді, це жарт. Усі пісні народжені емоціями, певними почуттями. Можливо, на них впливають якісь люди, речі, події. На написання однієї з пісень мене надихнула книга Річарда Баха «Ілюзії». Останнім часом я помітив, що найбільше надихають саме книги, тому намагаюсь більше читати.

- Поділись останнім літературним відкриттям.
Нещодавно прочитав «Надзвичайно гучно і неймовірно близько» Джонатана Сафрана. Книга про роздуми маленького хлопчика. Я в такому захваті. Не розповідатиму зараз нічого про її зміст. Скажу лише, що вона надзвичайно цікава. Обов’язково прочитайте.

Спілкувалася Тетяна Ватажишина

Також варто прочитати:

Залишити коментар