Інтерв’ю Андрій Карпов: « Дуже важливо знайти себе в цьому житті»

22/11/2010 | | 1 коментар

Андрій Карпов

Чемпіон України зі спідвею. Бронзовий призер особистого чемпіонату Європи-2010, віце-чемпіон Європи у 2009 році, член чотирьох спідвейних клубів. Молодий та перспективний спортсмен, надія українського спідвею.

____________________

-Андрію, минулого року Ви здобули титул срібного призера чемпіонату Європи, але цього року, в Польщі,  Ви вибороли бронзу. Що стало причиною того?

По-перше, у нас зламалася машина і ми приїхали за півгодини до гонки і я майже не спав, бо півночі сам їхав за кермом, а всі приїжджають, як мінімум, за добу. Був дуже втомлений і ніяк не міг налаштуватися на змагання.

-Тобто Ви вважаєте, що лише це послугувало причиною, а як же суперники?

Суперники цього року були дуже сильними, підготовленими на всі сто, вочевидь відповідально поставились до змагань. Це такий спорт, що тут дуже важко щось передбачити, якщо сьогодні доріжка – твоя, то ти і переможеш. Адже, на етапах чемпіонату, які проходили у Львові та у німецькому Бергхауптені, я приїжджав першим, але на фінальних заїздах пощастило здобути бронзу. Та я, все одно, дуже задоволений результатом, бо в Європі до спідвею  ставляться дуже серйозно.

Коли я сідаю на мотоцикл, забуваю про все і зосереджуюсь лише на перемозі

-Як на мене, це дуже важкий вид спорту, чому Ви обрали саме спідвей?

Якщо чесно, я жив біля мототреку, і з самого дитинства  кожен день бачив  як тренуються спідвеїсти, тоді й захотілось самому сісти на мотоцикл. Спочатку влаштувався туди, щоб доглядати за технікою, а потім, коли ніхто не бачив, вчився їздити. Одного разу мене помітили і, напевно, побачили якісь здібності, тоді вже почав тренуватися «офіційно». (Сміється) Зараз, це мій спосіб життя.

-Чи є хтось на кого Ви рівняєтесь?

Так, це Ігор Марко, правда він рано пішов з життя, але встиг залишити по собі слід. Я дуже багато у нього навчився, а саме, як правильно стартувати, входити та виходити з віражу, взагалі, як правильно сидіти на мотоциклі. Звичайно, можна вчитися на власних помилках, але поради професіоналів набагато швидше дають результат. Зараз мені дуже приємно, коли юні спортсмени питають порад у мене, хоча, на мою думку, мені самому ще є чому вчитися.

-І як Ви бачите своє майбутнє далі?

Звісно тренуватися і вдосконалюватись. З цього спорту ідуть тоді, коли просто не можуть вже сидіти на мотоциклі. (Сміється) А я надіюсь, що цей час настане ще нескоро.

-А  якщо подумати про щось крім спідвею, щоб це могло бути?

Навіть не знаю, моє життя – це спідвей і я, на даний час, себе більше ніде не бачу. (Усміхається) Я щасливий, що маю можливість займатися тим, що мені дійсно подобається, насправді, дуже важливо знайти себе в цьому житті.

Потрібно перебороти страх, інакше нічого не досягнеш

-Але це постійні тренування, які забирають весь Ваш вільний час. Ви ніколи про це не шкодували?

Ні! Ні! І ще раз – ні! (Непохитно)

-А як же травми, не боїтесь? Спідвей – доволі небезпечний вид спорту.

Кожен вид спорту – травматичний, тому потрібно перебороти страх, інакше нічого не досягнеш. Важливо починати займатися спортом у ранньому віці, тоді і здібностей більше, і відчуття страху менше.

-А про що Ви думаєте, коли їдете до фінішу?

Звичайно, щоб приїхати першим. Інших думок просто не може бути. Коли я сідаю на мотоцикл, забуваю про все і зосереджуюсь лише на перемозі. Інколи буває доволі важко зібратися з думками, але, коли виникають такого типу проблеми, мені допомагає мій психолог. Щоб досягти якогось успіху в спорті, мало бути просто підготовленим фізично, неабияк важлива психологічна рівновага.

-Ви пам’ятаєте свою серйозну першу перемогу?

Серйозну першу перемогу? Пам’ятаю, це був 2006 рік, Чемпіонат Європи серед юніорів у Хорватії і я став срібним призером. Мене переповнювали такі емоції, що їх дійсно важко описати словами. У такі моменти ти відчуваєш, що на щось здатний і твоя наполеглива праця приносить результат. Хоча, навіть, міг бути першим, але були якісь проблеми з мотором.

Ідеально було б ставити всіх у рівні умови

-Отже спідвей – це спорт, де техніка грає велику роль, то що ж важливіше для перемоги хороший мотоцикл чи все таки вміння ним керувати?

Насправді, і те, і те. Безумовно, майстерність  спортсмена бере верх, але бувають випадки, коли виграють ті, у кого кращі мотоцикли. Ідеально було б ставити всіх у рівні умови, але сьогодні це поки неможливо. Кожен, якщо погано проїжджає, звичайно, звинувачує техніку. (Сміється)

-Чи буває таке, що щось заважає вийти на трек?

Найважче, коли у мене змагання за змаганнями, і я просто виснажений фізично. Що характерно,  спідвей –  це такий спорт, в якому гонка на гонку не схожа. Сьогодні ти переміг, а завтра можеш програти. Не хочу порівнювати його з лотереєю, але фортуна справді надзвичайно важлива.

Завжди стараюся не розчаровувати своїх фанатів

-Вже не є секретом, що Ви вдома, в Червонограді, стали практично героєм. Коли змагання бувають там, рідні стіни, звичайно, допомагають, але чи не тисне на Вас той факт, що жителі Вашого міста очікують від Вас лише перемог?

Цього року було так… Стараєшся показати якомога кращий результат, але під цим тиском важко зібратися думками, щоб не допуститися помилки. Та я завжди стараюся не розчаровувати своїх фанатів. Зараз сезон вже закінчився, та, вже весною, я починаю готуватись до наступного, а це гонки в Данії, Швеції, Польщі та інших країнах.

Анна Середа.

Фотограф - Ліза Сироїд.

Також варто прочитати:

{ 1 коментар… читати далі, або прокоментувати }

Поріцький Володимир 30/05/2011 о 23:19

Хороше інтерв’ю.Дійсно, радіти від перемог в улюбленній справі
є великим задоволенням у житті(практично це і є саме життя-радість від перемог!).І спідвей є яскравим прикладом цього:загудів мотор-і ти почав нову справу;летиш по колу-ти ідеш до своєї мети,,до радості перемоги,ризикуєш; і нарешті фініш,перемога,ставиш мотоцикл на дибки,газуєш,фанати ричать-ти досягнув свого!…але ж скоро новий заїзд,і ти знову в очікуванні наступного, ти радієш,що знову переможеш в улюбленній справі;це є рух,це є життя!!!

Відповіcти

Залишити коментар